Книжкова виставка-реклама "Дивокоди української писанки"

В Україні здавна існує традиція розписувати на Великдень яйця. Символи на писанках мають давнє і священне значення.

Українські писанки – шедеври мініатюрного живопису. Орнаменти з писанок надихали майстрів стінопису й мальованої кераміки, а решта народного мистецства відображувалася в писанках. Про це свідчать назви візерунків писанок: „вишиванка”, „зоря з ляхівкою”, „мережанка”, „плахтова”, „рушничок”, „ситцева”, „шиті рукави” тощо.

Символи

Цікаво, що у слов’янській традиції розписували лиже «живі» яйця: саме вони несли сакральні сенси.

Символи, які зображали сонце, були одними з найпоширеніших на всій етнічній території України, а також в усіх старих цивілізаціях ще з кам’яного віку. Культ сонця був чи не найголовніший у наших пращурів, оскільки Даждь-Бог (бог Сонця) – один з головних у пантеоні язичницьких богів і від нього, як вважалося, залежало дуже багато в житті людей. Віра в таємничу силу сонця, страх і пошана до нього існували ще навіть у середньовіччі, тому люди так часто малювали на яйцях його символічне зображення. Ці зображення сонця, на думку науковців, були найстарішими писанковими символами.

Хрест та його різновиди – знаки у вигляді двох перехрещених ліній із заламаними кінцями, які в народі отримали назви: „гачковий хрест”, „ламаний хрест” або „чотириніг”, „свастя”, „свастика”, „сварга”. Щодо останньої, то відразу приходить на згадку ім’я верховного слов’янського бога неба Сварога (рис. 5). Навіть у стародавні часи серед українців символом життя вважався хрест. Основний дволінійний і стоячий хрест використовували як мотиви дохристиянських часів. У ранньоземлеробській культурі хрест був знаком бога Землі. Сама графема позначала чотири сторони світу, структурно-просторову організацію світу, що більше стосувалася землі: саме за такою схемою будували стародавні міста; хрестом на чотири ділили півсфери яйця.

Сонце, коло, зірки, інші солярні знаки – це символи світла й щедрості, досконалості, представлення тієї безсмертності, яка в природі є безперервним повторенням відродження життя. З приходом християнства коло стало символом безсмертя Бога і людської душі, безконечної Божої любові. Бог – це світло, а тому сонце є символом Бога, символом Христа, до якого у молитвах часто звертаються як до сонця правди. Восьмираменна зірка, так звана рожа, позначає різні світила. Якщо вона зображувалася з двох боків яйця, то символізувала сонце, коли ж таких знаків було кілька по всьому колу писанки – зорі. Християнство тлумачило її як знак неба і Христового царства.

Як поводитися з писанками?

Писанки – це сакральні об’єкти, тож і ставлення потребують відповідного. Після Хрещення Русі писанками прикрашали й хату: їх підвішували біля образів, де вони зберігалися до наступних свят. Із них видували вміст, і такі „видутки” нанизували на нитку та підвішували перед образами. Прикрашали хату також голубами, зробленими з видутих писанок. До яйця прикріплювали хвіст і крильця, зроблені з гофрованого кольорового паперу, а також голівку з воску або запеченого тіста. Такі голуби робили на Гуцульщині на згадку про те, „що як Ісус народився, то голуб прилетів і над ним леліяв”.

Коли сім’я приходила з церкви після Великоднього богослужіння, то всі вмивалися перед святковим сніданком водою з миски, в яку було покладено три писанки з червоним тлом і коралі. Якщо ж у хаті була на виданні дівчина, то першою вмивалася вона, а наприкінці вона ж і забирала писанки, щоб бути такою гарною і рум’яною, як красні яєчка. Після такого вмивання воду вважали теж свяченою і тому не виливали будь-де, а лише під квіти або фруктові дерева. Люди вірили, що така вода покращить ріст рослин.

Викидати писанку було не можна. Якщо яйце випадково билося, то його шкаралупу або закопували в землю, або пускали по воді.

З нагоди свята Великодня в холі Кирданівської гімназії представлена книжкова виставка-реклама "Дивокоди української писанки", мета якої - ознайомити всіх учасників освітнього процесу із унікальним українським мистецтвом - писанкарством.